* * *
У арфи струни — золоте проміння,
Торкнеш рукою — ніжно забринить,
Освітить серце, душу звеселить,
Як жайвора співаночка весіння.
В любові струни — пряжа чарівна,
Щасливий той, хто пряжу ту сплітає.
Вона, як арфа, співами лунає,
Буяє цвітом, як в садах весна.
Будь ніжною, коли душа кохає,
Щоб не порвалась ні одна струна.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑