* * *
Ти не богиня, ти не Беатріче,
Ти проста, як ромашка лугова,
Ти — як надія світла і жива,
Мене до тебе ніжність твоя кличе.
Там, де у росах стелеться трава,
Ти ходиш над рікою таємниче,
Тобі калина літ щасливих зиче
І гілкою червоною кива.
Ти чиста, наче вранішня роса,
І тиха, як година вечорова,
Мов хміль, спадає на плече коса.
Хотів би я сказать тобі хоч слово,
Яка твоя чаруюча краса,
Але боюсь, що бідна моя мова!
.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑