* * *
Щоденно я блукав осінніми гаями,
Але ніколи ще не знав на самоті
Такої світлої хвилини у житті,
Як в Голосіївському лісі цими днями.
Там гай березовий зустрів мене ласкаво.
Про тебе мріючи, зайшов я в глибину
І слухав серцем срібну тишину,
Чув, як шепочуть пожовтілі трави.
Ніколи я не знав такої чистоти,
Як між березами високими й тонкими, —
Мабуть, між ними народилась ти!
Ходила тут стежками весняними,
Квітчала голову дзвіночками ясними,
Щоб потім так чарівно зацвісти!.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑