* * *
Щоб воскресити славні імена
Людей, которі безвісти пропали,–
Вони б огнем червоним запалали,
Як їх серця, коли була війна.
Та їх могили мовчазними стали,
І хто в могилах, так ніхто й не зна.
Ця невідомість і гірка, й страшна,
Вона від нас героїв заховала.
Як білий сніг, до материнських кіс
Печаль припала. Вже немає сліз,
Лише у серці жевріє чекання.
Солдати! Може, та згадає хтось,
Кого вогонь спалив серед колось…
Полегшіть матері її страждання!.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑