Хвилюється широка нива,
За валом вал переливається,
У грози, в сонячні години
Зерном янтарним наливається.
Красується під небом синім,
Із краю в край під вітром міниться.
Куди не глянеш, де не станеш,
Стеблом і колосом проміниться.
Шумить, шепоче тихо-тихо,
Щоранку до землі вклоняється
І під зорею світанковою
Росою срібною вмивається.
І, як провісник жнив багатих,
Летить над нею сиза горлиця.
Ще день, ще мить — і в полі чистому
Людина ниві низько вклониться.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑