* * *
Могили, обеліски і хрести
В садах, у скверах, в полі, при дорозі.
Над ними матері, утерши сльози,
Стоять годинами й не можуть відійти.
Була війна, і шаленіли грози,
Ніхто не міг рятунку тут знайти,
Ніхто не міг через вогонь пройти
У дику спеку і страшні морози.
Нам дуже тяжко на війні було,
На рубежах кривавих полягло
Мільйони юних, наче цвіт весняний,
Котрі хотіли жити і любить…
О земле, як ти можеш пережить
Оці людські й свої нестерпні рани?!.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑