Про смерть IV
Я є спокійний, наче тиша на воді,
я маю досить, досить сили,
щоб не боятись навіть і тоді,
коли загляне в очі лилик.
Як затріпоче крилами над мною
і вжалить зір, налитий кров’ю вщерть,
то буде мовою німою
одне-одніське слово — смерть.
Бо навіть привид чорний смерти
душі моєї не розстроїть струн.
О Боже, дай, щоб навіть впертий
мене ніколи не зігнув бурун.
О Боже, дай, щоб я в змаганні
стояв, мов скеля, проти орд,
щоб смерть моя була — останній
гармонії акорд.
24 березня 1932
.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑